Аз воздам
Инок59
Любое общество подвержено растлению,
Виной тому, увы короткий век.
Чтоб передать всю мудрость поколения,
Должны изжить мы равнодушье и забвение,
Изжить паскудство духа и сомнения,
…Но так внезапно смертен человек.
Поведано, что *хлеб насущный разума*,
Трудом упорным, пОтом достижим.
Соблазны плотские в сознание заразою,
Являются подспудно раз за разом и,
Как опухоль взрастают метастазами,
В кавернах изувеченной души.
В своё наивно мы поверили величие,
Сакральность заповедей отвергаем для сердец.
И от того в фатальном безразличии,
Нам подлость предстаёт в *святом* обличии,
Мы алчность с наслажденьем возвеличили,
Стираем грань меж хамством и приличием,
…Увы, бесславный близится конец.
Нам жизнь дана, для осознанья вечности,
В ЛЮБВИ должны мы мир свой созидать.
А мы третируем понятья человечности,
И прожигая дни свои с беспечностью,
Без покаянья, одиноки в бесконечности,
Но сказано в писанье аз воздам…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
